Лікувальний ефект зумовлений дією двох чинників – психогенного і біомеханічного. Комплексна дія їх на організм сприяє поліпшенню функціонування всіх його органів, тканин і систем.
По суті іпотерапія є формою лікувальної фізкультури, в яких інструментами реабілітації є кінь, сам процес верхової їзди та фізичні вправи, які виконує пацієнт під час рухів верхи. За таких рухів до активної роботи залучаються всі групи м’язів, зв'язок, активується нейрогуморальна діяльність. Активна діяльність організму відбувається рефлекторно, оскільки, сидячи на коні, пацієнт інстинктивно прагне зберегти рівновагу, щоб уникнути падіння. Саме в такий спосіб залучаються до активної роботи як здорові, так і уражені м’язи.
Дія верхової їзди і коня на пацієнта нині інтенсивно вивчається. Хоч цей метод реабілітації досить молодий, проте відомі вже багато які механізми його дії. Наприклад, завдяки тому, що температура коня вища за температуру людини на 1,5 С, рухи м’язів спини коня, який пересувається кроком, розігрівають і масажують спастичні м’язи ніг вершника, посилюючи прилив крові до них. Загалом верхова їзда посилює кровообіг в усьому організмі, поліпшує забезпечення мозку кров’ю. Однією із найцінніших якостей іпотерапії є невимушена імітація пацієнтом-вершником рухів людини, яка пересувається нормальним кроком. Оскільки тіло має свої компенсаторні механізми запам’ятовування набутого досвіду, це надзвичайно важливо для нерухомого хворого. Під час верхової їзди у вершника функціонують практично всі групи м’язів. Необхідність утримувати рівновагу на коні, який рухається і передає вершникові приблизно 100 – 110 рухів за хвилину, спонукає пацієнта синхронізувати роботу м’язів спини, тулуба, шиї, кінцівок, то напружуючи, то розслаблюючи їх. Як наслідок, до роботи залучаються навіть ті м’язи, які в людини мало функціонують, не будучи ураженими. Все це формує динамічний стереотип, який вершник з інвалідністю переносить із верхової їзди на повсякденне життя (В.А. Бєліков, 2001).
У людей з вадами психіки верхова їзда полегшує сприйняття реальності як у часі, так і в просторі. Аутизм у дітей лікують також з використанням коня як посередника із застосуванням безсловесної «мови жестів» для діалогу за дотримання тиші й дистанції між терапевтом і пацієнтом. Для людини із психічними розладами положення верхи на коні стає «виграшним» порівняно з положенням лікаря: «Я зверху – вони внизу». Верхова їзда потребує від хворого концентрації уваги й зусиль, усвідомлення своїх дій, вміння орієнтуватися у просторі. Отже, використання іпотерапії для реабілітації хворих з різними видами порушень розумового розвитку полегшує зняття в них загальмованості, зменшує почуття тривоги і побоювання, сприяє адаптації до реальності та досягненню самостійності у діях.
Іпотерапія може приносити користь у різних сферах функціонування людини: фізичній, емоційній, мотиваційній, пізнавальній і соціальній. Кожна людина з особливими потребами, яка страждає від якої-небудь хвороби чи розладу може винести специфічну для себе користь від іпотерапевтичних занять.
Вплив іпотерапії
1. Фізична сфера – підвищення загальної ефективності, нормалізація м’язового тонусу, формування правильної ходи, покращення координаційно-моторних навичок, рівноваги і почуття ритму, покращення орієнтації в просторі і схемі власного тіла, стимуляція і нормалізація чуття глибокого і поверхневого.
2. Емоційно-мотиваційна – зростання почуття власної вартості, зменшення емоційних розладів.
3. Пізнавальна – стимуляція сприйняття чуттєвих вражень; покращення зорової і слухової перцепції; стимуляція уваги, пам’яті, мислення, мови, набуття і розвиток нових вмінь.
4. Соціальна – активізація психосоціальна, розвиток позитивних соціальних стосунків.
Форми іпотерапії
Фізіотерапія на коні – лікувальна гімнастика на коні, що рухається кроком, з метою рухового покращення, впроваджується фізіотерапевтом або під його керівництвом.
Психопедагогічна верхова їзда і вольтижування – комплекс дій вершника, психологічних і педагогічних, що застосовуються з метою покращення інтелектуального, пізнавального, емоційного, фізичного впроваджена педагогом, психологом, лікуючим терапевтом або під їх керівництвом.
Терапія спілкуванням з конем – метою терапії є налагодження контакту пацієнта з твариною, з оточуючим середовищем, в решті решт з іншими людьми, її сутністю є контакт пацієнта з конем, створення терапевтичної ситуації, а не сама посадка на коня; реалізується через психолога, педагога, лікаря-психіатра або під їхнім керівництвом.
Крім того, вирізняється верхова їзда для людей з інвалідністю (рекреаційна і спортивна), яка не становить частину іпотерапії, але тісно з нею пов’язана і може мати терапевтичний аспект.
Застереження під час занять: використовуються коні старше 5 років, які пройшли спеціальне навчання. Коней ведуть за повід коноводи, помічники страхують дитину.
Показання: порушення постави, сколіоз 1-2 ступеня, ДЦП: спастична, геміпаретична, атонічно-астатична, гіперкінетична форми, неврози, остеохондрози, гіпертонічна хвороба 1 и 2 стадії, початок артрозу у реберно-хребцевих суглобах, грижі (якщо не турбують клінічні ознаки), атаксія, афазія, аутизм, гідроцефалія, затримка психічного розвитку, втрата зору, захворювання крові (лейкемія, гемофілія), менінгоцеле, муковесцидоз, відсутність кінцівок, полімієліт, синдром Дауна, розсіяний склероз, втрата слуху, розумова відсталість легкого та помірного ступенів, епілепсія при нечастих нападах.
Протипоказання: серцево-судинні захворювання (аритмія), повна атріовентрикулярна блокада 4 ступеня, сколіоз, остеохондроз, інші деформації хребта у гострих стадіях, а також 3-4 ступеня тяжкості, вивихи, підвивихи, нестабільність тазостегнових суглобів, хребців, некеровані порушення інтелекту, гострі і хронічні запальні захворювання нервової системи, гіпертонічна хвороба 3 ступеня, остеопороз, епілептиформні синдроми, пароксизмальні стани нез’ясованого ґенезу, наявність епілептичної активності і неспецифічної пароксизмальної активності на електроенцефалограмі, некомпенсована ендокринна патологія, цукровий діабет. В тому числі в стадії неповної й (або) нестійкої компенсації, ожиріння 3 ступеня, міопія високого ступеня, міастенія і міастенічні синдроми, гострі й хронічні запальні захворювання очей, а також некомпенсована і частково компенсована глаукома, запальні захворювання м’яких тканин і контагіозні шкірні захворювання, гостра інфекційна патологія.
Зміст заняття: в кожному конкретному випадку складається індивідуальний план занять. Зміст і тривалість занять різна в залежності від діагнозу і важкості захворювання.
Можливості застосування іпотерапії:
1. Іпотерапія для корекції різних рухових порушень, таких як парези, паралічі верхніх і нижніх кінцівок, розлади координації рухів, насильственні рухи тощо. В ортопедичній практиці – корекція деформацій хребта та інших дефектів постави.
2. Лікувальна верхова їзда та вправи на коні як метод педагогічного впливу показана дітям і підліткам, в тому числі і з порушеннями інтелектуального розвитку, порушенням у поведінці.
3. Верхова їзда як спорт серед інвалідів сприяє підтримці фізичної активності і реабілітації особистості.
4. Іпотерапія як призначений лікарем лікувально-гімнастичний захід застосовується в терапії рухових розладів на ґрунті враження центральної нервової системи, а також в комплексній реабілітації низки соматичних захворювань і в ортопедичній практиці.
5. Іпотерапія як засіб відновлення здатності до пересування хірургічних хворих. У терапії внутрішніх хвороб використовується як елемент системи у лікуванні компенсованих захворювань органів кровообігу, порушень обміну речовин. Захворювань органів дихання, різних вегетодисфункціях.
6. У психоневрологічній практиці – при лікуванні депресій, неврозів, окремих психозів (під особливим лікарським контролем), а також при затримці психомоторного розвитку у дітей.
Жоден з видів реабілітації не викликає у хворого такої різноспрямованої мотивації до самостійної активності, як при зайнятті верховою їздою: дитина виявляє велике бажання сісти на коня, відчути себе вершником, подолати страх, набути впевненості у своїх силах. Така сильна мотивація сприяє максимальній мобілізації волі, завдяки чому зводиться нанівець відчуття страху й водночас зменшуються кількість і тривалість рухових дисгармоній (надмірних, зайвих, недоцільних, неконтрольованих), якими супроводжується церебральний параліч.
Під час занять верховою їздою на пацієнта діють як емоційний зв'язок з конем, так і сама їзда верхи, яка потребує досить жорсткої активізації й мобілізації фізичних і психічних зусиль. Саме поєднання їх створює терапевтичну ситуацію, яка можлива тільки під час іпотерапії. Заняття, яке проходить в емоційно насиченій атмосфері, зазвичай супроводжується підвищенням активності, загальним піднесенням, підвищенням настрою та психічного статусу.
Іпотерапія сприяє активізації пізнавальної сфери психіки дитини. Потреба в постійній концентрації уваги під час верхової їзди, зосередженості, максимальній зібраності й самоорганізації, потреба запам’ятовувати й визначати послідовність дій під час як їзди, так і догляду за конем активує психічні процеси. Розвивається слухо-зоромоторна координація. Тримірне коливання спини коня позитивно впливає на м’язи вершника. Змінюється оточення хворого: замість людей у білих халатах він бачить коня, манеж, інструктора, який йому в усьому допомагає. Оточення і події в манежі, вплив іпотерапевта на вершника і вершника на коня та інструктора дають пацієнтові змогу реалізувати свою активність, перетворитися із об’єкта впливу на суб’єкта соціальної, психологічної та фізичної реабілітації.
Лікувальну верхову їзду застосовують в процесі роботи серед людей з обмеженими руховими можливостями. Така їзда може мати медичний і соціальний характер.
До медичної групи вправ належать тренування м’язів тіла пацієнта, зміцнення відчуття рівноваги, поліпшення координації рухів, просторової орієнтації та психоемоційного стану, підвищення рівня самооцінки особистості. Це відбувається завдяки тому, що зміцнюються слабкі м’язи і розслаблюються спастичні, розвивається здатність утримувати рівновагу, орієнтуватися в манежі, після чого людина почувається не хворою і слабкою, а вершником, який керує сильною і красивою істотою, котра виконує її команди.
Доведено, що кінь може бути посередником між хворим на аутизм і навколишньою дійсністю. Це можна пояснити тим, що взаємодія з конем забезпечується за допомогою не мови, а дотику, що дає хворому змогу ніби залишатися всередині свого комфортного світу і водночас виходити зі стану ізоляції від навколишньої дійсності, адаптуватися в ній.
Соціальними наслідками іпотерапії є поліпшення комунікативних функцій, підвищення рівня самооцінки й оцінки з боку оточення, яке усвідомлює, що люди з інвалідністю, такі ж як і всі, що вони вміють те, чого іноді не вміють здорові люди. Так людина з обмеженими можливостями інтегрується у суспільство, в неї розвиваються трудові навички з догляду за кіньми або інші усвідомлені дії.
Немає коментарів:
Дописати коментар